ШТЕ́ПСЕЛЬ, я, чол.
1. Металевий стержень або вилка, за допомогою яких з’єднані з ними переносні електричні прилади (лампа, плитка і т. ін.) вмикаються в мережу. На лутці стояв невеличкий плоский чемоданчик. То була, мабуть, маленька друкарська машинка. ..З-під кожушка звисав недовгий електричний шнур із штепселем (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 133); Він включив штепсель, і вентилятор справді запрацював (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 122); Микола витяг штепсель — пила засвистіла повільніше, вдоволено зітхнула і затихла (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 252).
2. розм. Те саме, що розетка 1. — Я купив своїй жінці [швацьку машинку], не нахвалиться. Включила в штепсель і пішла чесать (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 197).