ШТАБНИК

ШТАБНИ́К, а, чол., розм. Те саме, що штабіст. Заговорили про неминучу женитьбу [одруження] штабника з проворною панною (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 187); Підлісецький сам назвався одвезти папери в штаб, сподіваючись, очевидно, дізнатись, наскільки сприятливе враження справить на штабників його витіювата творчість (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 221); — Беріть, товариші, мій броньовик і всі в перший батальйон. Зараз я вишлю усіх штабників, усю інтендантську службу. Ідіть на контрудар (Юрій Бедзик, Полки, 1959, 19).