ШШ, виг., розм.
1. Те саме, що ша.
2. Звуконаслідування, що передає звуки шипіння, шелесту і т. ін. Охрім вимиває в мисці пшоно і висипає в казанок. «Шш-ш-ш», — вимовляє вода і випускає на поверхню білу піну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 15).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 570.