ШРУБ, а, чол., діал. Шуруп. Цікавий кравець не знав механіки, і всякі.. шруби, з котрими раз у раз порався Петро Гельє, видавались йому чимсь незвичайним, дивовижним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Умів він викувати і леміш, і сокиру, умів нарізати шруб, змайструвати замок (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 56).
♦ Як на шрубах ходить — про жваву, рухливу людину.
ШРУБ
Тлумачення слова