ШПИРАТИ, аю, аєш, недок., діал.
1. перех. Штрикати (у 1 знач.).
2. неперех., перен. Стежити за кимсь, чимсь; нишпорити. — Якби я знав, що ти за дівчатами шпираєш, що вони тобі у голові, то я сказав би тобі, що найжвавіша із них, весела Маріцена, нанесла своєму татові й мамі гризоту у хату (Ольга Кобилянська, II, 1956, 47); * Образно. Довго не висидить [вітер]. Знов звіється, знов зів’ється. Шукає. Нишпорить, шпирає (Гнат Хоткевич, II, 1966, 306).