ШПИЛИТИ

ШПИЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка. Приколювати що-небудь шпильками;
//  перен. Пильно розглядати, пронизувати поглядом кого-, що-небудь. Нарешті наважилась [я], скосила очі через плече і побачила: він, Віктор. Стоїть, голову похилив, шпилить мене поглядом спідлоба (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 5).
 Губи шпилити — те саме, що Губу (губи) копилити (див. губа 1). Тим часом до хати сипнули люди. То були переважно бабусі та жінки-сусідки. Вони заходили в хату, мов до церкви, урочисто шпилили губи, звертаючи очі до однієї Наталі (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 263).