ШПИ́ЛИК, а, чол. Зменш.-пестл. до шпиль. Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко. По горбочках та по шпиликах густа трава й собі піднімала маленькі головки вгору (Борис Грінченко, II, 1963, 488); Робив [Лаврін] всяку всячину — і лутки, і одвірки, і віконниці.. От він і Жежерині ворота поставив — з піддашшям та з півником на шпилику (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 45).
ШПИЛИК
Тлумачення слова