ШПИГА́ТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех.
1. Колоти, тикати чим-небудь гострим, колючим. Хлоп знадвору із обухом, Баба з вилами в дворі. Лис крізь дірку скочив духом… «Шпигай, жінко! Він в дірі!» (Іван Франко, XIII, 1954, 268);
// Жандарми перекопали все подвір’я, зірвали підлогу в хаті, шпигали довгими залізними прутами купу з гноєм (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 334); — Шпигай, Катрусю, але дозволь бити чолом лікареві Семенові Яковичу, щоб увільнив мене від цієї іглотерапії (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 39); * Образно. Одно було ясне: збутися яким-небудь способом клятих грошей, що палили розжареним вуглем, шпигали розжареним залізом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 65);
// Жалити, кусати (про комах). Раптом щось його шпигає в потилицю боляче… Він мовчки бацає рукою «овода кінського» (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 86);
// Викликати відчуття уколу (про вітер, холод і т. ін.). Холодний вітер і колюча мряка шпигають обличчя (Петро Панч, Солом, дим, 1929, 78); Знизу, не дивлячись на солом’яну постіль, та зверху, крізь виношену шинельку, шпигав [Сеспеля] своїми голками колючий холод (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 240);
// Про відчуття болю як від уколу. Біль хвилями переливався по наших виснажених тілах, шпигав у серце, ламав груди (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 46);
// безос. Тільки що ніби стала дрімати [Маруся], як підніметься кашель, та прездоровенний, так і підступа під груди і дихати їй, сердешній, не дає; а тут у бік знову стало шпигати (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 84); В грудях шпигало за кожним подихом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 18);
// Про відчуття печіння, щипання у носі (перев. перед плачем). Не був хлопчина й тонкосльозий, він же й не плакав ніколи, навіть у колисці не плакав, — а тут шпигало щось йому в носі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 440);
// безос. Тут жує [Пархім], а тут у ніс так шпига, і сльози з очей так і біжать… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 477); У Піхтіра починає шпигати в носі (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 106).
♦ Колька шпигає (шпигала); Кольки шпигають (шпигали) — виникає відчуття різкого болю (перев. у черевній порожнині, в грудях). Він намагався щось сказати, але в грудях, чи від випитого, чи від хвороби, шпигала колька (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 60); — А тебе, Дорохтею, ще від кривди на кольки не схопило? — І тоді обличчя Плачинди кривилося, наче й справді чоловіка шпигали кольки (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 246); Шпигати поглядом кого — недоброзичливо, зло поглядати на кого-небудь. [Бичок:] Чого ж знов шпигаєш мене гострим поглядом? Вір не вір мені, а я скажу напрямки, що один твій ласкавий погляд — і пан я над панами! (Марко Кропивницький, I, 1958, 452).
2. перен., розм. Зачіпати кого-небудь неприємними зауваженнями, дошкульно докоряти кому-небудь. Якийсь час деякі занадто горді дами пробували навіть шпигати братів у «товаристві» натяками на.. їх несвітле минуле (Іван Франко, VI, 1951, 202); — Мене не маєш шпигати, бо тобі до вінчання також не вільно вінка брати, се всі знають, а Сава тебе не засватає! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 160); Живу у Домки день, живу два, а вона все шпигає, усе дорікає… Коли вже я, мовляв, піду з нею до сільради, щоб, значить, розписатися… (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 410); — Аби мав корівчину, то на цій полові давала б вона не молоко, а саму сметану. — А може, одразу — масло, — шпигала тітка Ликерія (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 25); — Що не дай боже? — спитав він хрипло. — Думаєш, я не знаю? Говори, шпигай уже до кінця (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 393);
// Дратувати, викликати неприємне почуття. За що б не брався у той день Зарічний, чим би не займався, а думка про наступну розмову з дружиною раз у раз шпигала заржавілим вістрям у саме серце (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 214); «Хто він?» шпигає глуха думка в Джавадова (Олесь Донченко, II, 1956, 86).
♦ Шпигати в серце — дошкуляти кому-небудь неприємними зауваженнями. Потрапити в нашу сатиричну газету «Колючка» — велика біда.. Прямо в серце шпигають! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 68).
3. перен. Мимовільно тягнути; спонукати робити що-небудь. — Тебе так і шпигає щось зайняти, розгнівати матір, напустити її розгнівану на мене (Панас Мирний, IV, 1955, 82); Що за цвяшок шпигає зсередини Василя, спонукає кожному сказати щось прикре, єхидне? (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 47).