ШПУВАТИ, питую, шпуєш, недок., діал.
1. тільки 3 ос. Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). Зимою у нас добре буря шпує (Словник Грінченка); В Італію ми не доїдем, Бо море дуже щось шпує (Іван Котляревський, I, 1952, 88).
2. Бризкати (у 3 знач.). Тримаючи в одній руці засвічений факел, а в другій пляшку з гасом, він набирає його якнайбільше собі в роті потім з усієї сили виприскує на вогонь. Велике вогняне сяйво освітлює на мить вулицю й гасне, а з вулиці вже чується крик і лайка… — Чи тобі, люципере, місця мало, що ти заходився біля осель шпувати? (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 7); Наполохані дівчата поклали її в ліжко, роздягнули, шпували на неї водою, давали щось нюхати, дзвонили, викликаючи лікаря… (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 202).