ШПУР, у, чол.
1. гірн. Вузький циліндричний отвір, який висвердлюють у гірських породах і наповнюють вибуховою речовиною під час вибухових робіт. Батурін з’ясував, що в м’яких породах належить бити рівні шпури, у твердих — скісні (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 117); Уже давно зачистив [бригадир] краї забою, хлопці приготували свердла, щоб робити шпури під вибухівку, а він продовжував працювати (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 10).
2. мет. Отвір у горні шахтної печі для випускання рідких продуктів плавки.