ШПУ́ГА, и, жін., діал. Дерев’яна або залізна планка (перев. признач. для скріплювання дощок дверей, ставень тощо). Я.. як зараз оце все бачу, пам’ятаю: такий мені страм — стіл немитий, і борщ поміж шпугами позакисав… (Григорій Косинка, Новели, 1962, 103);
// Залізна смуга, якою обковували скрині. З хатини крізь відчинені двері тоненькою смужкою пробивалося світло, спалахувало на мідних шпугах, якими була обкута скриня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 7).
ШПУГА
Тлумачення слова