ШПРИЦ, а, чол.
1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини. Біля ліжка стоїть медсестра Надя, розбиває ампулу, набирає ліки в шприц (Вадим Собко, П’єси, 1958, 199); Доктор Гальванеску заголив їй ліву руку й метко увіткнув під м’язи голку маленького шприца (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 89).
2. спец. Інструмент подібної будови, який використовується в техніці й промисловості. Не в ходу нині в багатьох господарствах шприци, з допомогою яких вручну заправляються машини мастилом. Тепер заправку мастилом механізовано (Радянська Україна, 5.I 1962, 4); Шприц для крему.