ШПЕТИТИ, шпечу, шпетиш, недок., перех., розм. Лаяти, сварити кого-небудь. Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олимпських шпетив на всю губу (Іван Котляревський, I, 1952, 104);
// Суворо відчитувати, ганити кого-небудь. Він [завгосп] саме шпетив кухарів за те, що, видно, несмачного борщу з молодою капустою наварили (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 116); Одного разу її перестрів у висілку старий Шостак — ішла з річки — і, перепинивши, почав шпетити її: — Судитися почала? З ким? Ти подумала? (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 133).
ШПЕТИТИ
Тлумачення слова