ШПАЦИРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм. Те саме, що прогулюватися. Вибрались ми з нею на третю палубу (на першій та другій тим, що їхали в трюмі, не вільно було шпацирувати) (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 50); Озирнувшись, помітив [Лужинський] ще одного гуляючого, який шпацирував за ним по тому ж приморському бульвару (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 183);
// Крокувати, марширувати. [Стась:] Що б сказав пан, коли б побачив двір пана Яницького. Отам правдива фортеція.. Не тільки по ночах — удень шпацирують караули безперестанку (Степан Васильченко, III, 1960, 198).
ШПАЦИРУВАТИ
Тлумачення слова