ШПА́ТЕЛЬ, я, чол.
1. Інструмент у вигляді лопатки трапецоїдної або трикутної форми, признач. для накладання на поверхню шпаклівки і розрівнювання її. Приходить маляр, бере шпатель і гладилку, починає виготовляти «ґрунт». Стіна стає гладенькою, кімната наповнюється світлом (Вечірній Київ, 4.IV 1968, 1).
2. Інструмент живописця у вигляді лопаточки з дуже тонкої й гнучкої сталі для рівномірного накладання фарби на полотно або розтирання її на палітрі.
3. Інструмент у вигляді лопаточки, який вживається в медичній практиці (для огляду горла, в хірургічних операціях і т. ін.).