ШПАРИНКА

ШПАРИ́НКА, и, жін. Зменш. до шпарина. Під повіткою батько хутко розсідлував коня, а в шпаринку виглядав на вулицю той самий бородатий вершник, що під’їздив на вигоні до пастушків (Петро Панч, II, 1956, 138); Сонце через кожну шпаринку вдирається до намету і золотить все, до чого доторкнеться (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 67); Широке, майже кругле обличчя, вузенькі шпаринки очей, вольова риска рота — так, так, його він бачив на портретах, бачив у фронтовій газеті… (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 44); В останні роки Бову кілька разів звільняли з цирку, але він знаходив різні шпаринки, щоб знову повернутися на арену (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 133);  * Образно. Семен.. влізе в кожну шпаринку, в кожну дрібницю, а таки зрозуміє, чому в цеху так багато браку (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 45); Що й говорити, відповідь Лободи мимоволі, мов той розсіл, полилася в шпаринки ран людських душ (Іван Ле, Наливайко, 1957, 341).