ШПАРИ

ШПА́РИ, шпар і шпарів, мн., розм. Те саме, що зашпори. Мовчки, незграбними пальцями, що ниють від шпарів, розстебую свого кожушка, розв’язую і ніяк не можу розв’язати шворки біля вух шапки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 12).
 Шпари зайшли (позаходили) — те саме, що Зашпори зайшли (позаходили) (див. зашпори). Аж шпари зайшли — такий мороз (Номис, 1864, № 635); Спіткнулась [Маріка], голими рученятами в сніг, а він — кусать, а він — колоть. Насилу втекла. А в хаті довго і гірко плакала, дуючи на червоні пучки, що туди позаходили шпари (Степан Васильченко, II, 1959, 211).