ШПАРГАЛ

ШПАРГА́Л, а, чол., заст., розм. Старий пописаний папір. — Он, бачите, — каже Гвинтовка, — ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушніри да салогуби. Які тепер смирні та покірливі, що в мене воли в дворі; а піди поговори з їми в магістраті: там зараз покажуть тобі трухлий шпаргал із вислою печаттю! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 123);
//  перев. мн., розм. Рукописи, записи. — Ти дурнісінько тільки сидиш та нидієш над отими шпаргалами. Ти ніколи не будеш магістром, — дражнив Нованько (Нечуй-Левицький, I, 1956, 609); Як знайдеться зайвий час, то ще пориюся у своїх шпаргалах, може, ще що добуду, то теж зашлю (Панас Мирний, V, 1955, 375).