ШПАК, а, чол.
1. Невеликий перелітний співучий птах ряду горобиних з коротким хвостом, прямим дзьобом і великими крильми. Он чорний шпак співа вгорі, Зозуля голосно кукука (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 319); Шпак не від того, щоб, як спілі вишні, Покуштувати, що воно на смак, — Та садових повзучих розбишак, Неситу гусінь нищить так ретельно, Що той грішок не майте за смертельний, Шануйте друга… (Максим Рильський, III, 1961, 178); Сім’я шпаків, як показали спостереження, поїдає за одну добу понад 350 штук гусені сарани і слимаків — найзліших ворогів сільського господарства (Корисні птахи України.., 1950, 6); * У порівняннях. В хаті навколо однієї миски, мов шпаки, збилась засмагла худюща й обдерта дітлашня (Михайло Стельмах, I, 1962, 515).
2. перен. Темно-сірий кінь. Вже над вечором прибув граф Кшивотульський бричкою, запряженою парою огнистих шпаків (Іван Франко, VII, 1951, 339); Закосичені кольоровими биндами, підлетіли під ґанок задимлені шпаки, і Митрофан Созоненко в шапці-макітрі підвівся з воза (Михайло Стельмах, II, 1962, 371).