ШПАГА́ТИНА, и, жін., розм. Шматок шпагату; шпагат. Матрос Журба лежить горілиць на кормі й в’яже з шпагатини морського вузла (Василь Кучер, Голод, 1961, 250); Хлопець підіймав кущ з усім його листям, з усіма тими зеленими бубками, що наллються згодом соком і стануть повними гронами, а Тоня підв’язувала той кущ зверху шпагатиною (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50).
ШПАГАТИНА
Тлумачення слова