ШПАГА́Т, у, чол.
1. Зсукана, випрядена товста нитка, що вживається для упаковування, зв’язування, зшивання і т. ін.; шворка. В кутку під стіною лежала купа нових книжок, зв’язаних шпагатом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254); Коли я примотував шпагатом до очерету обидва боки каючка, я відчув, що неабияк нервуюсь, бо все не потрапляв як слід туго примотати, щоб човен не рухався (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 410); По боках була.. бунда позшивана білим шпагатом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 260); На берег зійшов хлопчик, тримаючи в руці змотаний шпагат з нанизаними на ньому гачками (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 93); * Образно. Воно [сонце] пронизувало темінь цілим віялом напнутих і тремтливих гарячих сонячних шпагатів (Юрій Смолич, II, 1958, 7).
2. спорт. Фігура в гімнастиці, для виконання якої гімнаст повільно опускається, розводячи ноги до повного стикання їх з підлогою, так що вони утворюють одну пряму лінію. Вони [спортсменки] то звивалися кільцем, то витягувалися «шпагатом», то плазували по зів’ялій траві, мов величезні кішки, що підкрадаються до здобичі (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 112).