ШО́СТИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника шість. О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати (Панас Мирний, I, 1949, 388); П’ять днів шукав потім Глушак останнього диверсанта… Тільки на шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (Олександр Довженко, I, 1958, 104);
// у знач. ім. шоста, тої, жін. Година, що настає після п’ятої. Певно вже шоста!.. Засвічую свічку — ну, так і є: доходить шоста (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 252); Пробило шосту, коли Кравчинський відклав останню сторінку (Микола Олійник, Туди, де бій, 1971, 193); Було пів на шосту. Сонце щойно зійшло (Олесь Гончар, III, 1959, 412).
♦ Шосте чуття див. чуття.
ШОСТИЙ
Тлумачення слова