ШОРСТКО

ШОРСТКО. Присл. до шорсткий 1, 2. Шорстко [колосся] лоскоче обличчя (Андрій Головко, I, 1957, 267); Муляр сквапно напився води, шорстко витер рукавом вуси (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 112); Шорстко вусик над губою їжачком рудим приник (Микола Бажан, Роки, 1957, 186); [Неріса:] Антею, я тебе не розумію! Так шорстко ти з Федоном обійшовся, а в чім його вина? (Леся Українка, III, 1952, 441); — Командувати червоним фронтом призначено Фрунзе, — шорстко проказав далі старий (Юрій Яновський, II, 1958, 232); Шелестіло воно [листя] так, як шелестить уже в кінці літа — шорстко, з глибоко захованою тривогою (Іван Сенченко, Опов., 1959, 309); Тут шосе раптом скінчилося і пружна гума коліс шорстко зашелестіла по добре второваній дорозі з дрібчастого, як зерно завбільшки, піску (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 7).