ШОКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до шокувати. Перепрошувався з-за порога Євецький, явно шокований неприпустимим поспіхом свого підлеглого (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 314).
2. у знач. прикм. Який відчуває ніяковість, збентеження, сором через чийсь негідний вчинок, поведінку кого-небудь.