ШОФЕ́РІВ, рова, рове. Прикм. до шофер; належний шоферові. Машину їхню розбило, шоферову дворічну дитину тяжко поранило осколком на руках у матері (Олесь Гончар, IV, 1960, 43); Він мимоволі доторкнувся рукою до шоферового плеча, і той, з практики знаючи, що означає цей рух, зменшив газ (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 331).
ШОФЕРІВ
Тлумачення слова