ШНИ́ПОРИТИ, рю, риш, недок., діал.
1. Нишпорити. Не йдуть [війт, присяжний і хлопи] до хати, а стали коло одного вугла, шпортають, штуркають, шнипорять… (Іван Франко, II, 1950, 42).
2. перен. Розумітися, розбиратися в чомусь. Семен, я думаю, її [акварельну фарбу] знає, бо він таки трохи шнипорить в малярстві (Тарас Шевченко, VI, 1957, 118).