ШМА́ТТЯ, я, сер., збірн.
1. Шматки чого-небудь. Невеликий, пане-браття, Жрець я Гелікона, Бо тримаю тільки шмаття З кобзи Аполлона (Іван Манжура, Тв., 1955, 217); Рудий чоловік тоді взяв молот — гуп!.. Аж іскри по кузні, аж іржаве шмаття заліза по полицях ожило — задзвеніло (Андрій Головко, II, 1957, 15); Низько над морем мчали розірвані на шмаття хмари (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 335); Неголені бороди і вуса скидаються на шмаття повстини, а не на людське волосся (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 116); Сиджу, зігнувшись над своєю торбою-мандрівницею, похапцем різне паперове шмаття в дорогу переглядаю (Степан Васильченко, II, 1959, 70); Десь на селі.. перекликалися собаки й гасало шмаття пісень (Андрій Головко, I, 1957, 79).
Розривати (розірвати, рвати і т. ін.) на шмаття — вибухом, кулями і т. ін. руйнувати, розтрощувати щось на частини, шматки. Гвинтівочні постріли розривали на шмаття ранковий туман, що клубочився над річкою (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 19); Залізна руда.. її рвали на шмаття грімкою вибухівкою в тисячолітньому ложі, безжально мололи на м’яке червоне борошно (Павло Загребельний, Спека, 1961, 110); Нараз з глибини німецьких позицій вдарили важкі міномети, сердито й глухо довбонули залізними кувалдами землю, рвучи все на шмаття, не добираючи, де свої, а де чужі (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 3).
2. розм. Білизна. Якийсь дід в одному шматті, розхристаний, без шапки, почав лаяти й клясти панів (коцюб., I, 1955, 257); Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 10); Через подвір’я — мотузка, на якій випране шмаття (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 425);
// Дрантя, лахміття. [Служебка (Виймає з клунка якесь шмаття):] От шмаття перебратись вам [в’язню] за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Леся Українка, II, 1951, 189); Увійшов дервіш до хати.. Все на нім брудне, злиденне: Шмаття — дертеє, смердюче (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 109);
// Купа одягу, білизни. В бункері було повно мешканців — дітей, жінок, старих. Вони виглядали звідусіль: з кучугур шмаття, з пуховиків, тиснулися по нарах, настелених в три ряди (Олесь Гончар, III, 1959, 243);
// рідко. Дрібні домашні речі. Гітлерівські солдати грабували різне хатнє шмаття і тягали його в своїх танках і обозах (Петро Панч, В дорозі, 1959, 246).