ШМАТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до шматувати. Везли шматоване Петрове тіло ховати (Панас Мирний, I, 1954, 363); Безконечними штурмовими лавами рвались [воїни] вперед по твердій, шматованій снарядами землі перешийка (Олесь Гончар, II, 1959, 444); Шматований нестерпним болем, закривавлений і брудний, він закричав (Олександр Довженко, I, 1958, 303); Панів злоба несамовита її [Звенигору] не знищила в огні. І гнана чорними літами, Вона, шматована катами, Снагу таїла в глибині… (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 5).
2. у знач. прикм. Подертий на шматки. — Дівчинонько-рибчинонько! ..Ой, дай жупан шматований, Що турками шанований (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 57).