ШМАГАННЯ

ШМАГА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням шмагати. Чумакування [Т. Шевченка] з батьком, дитяча мандрівка в степ з метою найти ті казкові стовпи, де, за переказами, кінчається світ… Далі — «наука» у пяного дяка, якому треба ненастанно носити горілку і вся педагогічна мудрість якого полягає в щедрому розсипанні «рятівничої» лози, тобто у нещадному шмаганні своїх учнів різками… (Максим Рильський, III, 1956, 187); Дорофеїч [кіт] нарешті не витерпів шмагання, виплигнув через вікно з хати та до самого вечора не з’являвся на своїй канапі (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 95).