ШЛЯ́ПКА, и, жін.
1. рідко. Зменш. до шляпа 1. [Конон:] Я бачив, у городі.. баришні ходять під шляпкою і цигарки курять (Марко Кропивницький, II, 1958, 418).
2. чого. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (стержня, цвяха і т. ін.); головка. Оскільки шляпки цвяхів часто псують зовнішній вигляд виробу, то їх намагаються «втопити» (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 63);
// Верхня частина гриба. Із шляпок сироїжок і маслят зчищають шкурочку (Технологія приготування їжі, 1957, 28).