ШЛУ́НОЧОК, чка, чол.
1. Зменш.-пестл. до шлунок 1;
// Орган у бджоли, де виробляється мед. Вони [бджоли] звільняють збиральниць від нектару і деякий час тримають його у медовому шлуночку, де нектар підлягає складній переробці, яка почалася ще у шлуночку бджоли-збиральниці (Знання та праця, 6, 1965, 15).
2. Частина порожнини серця, яка регулює рух крові по кровоносній системі. Серце поділене м’язовою перегородкою на праву і ліву половини, з яких кожна поділяється в свою чергу на передсердя і шлуночок (Загальний догляд за хворими, 1957, 75); Невеличке серце риби.. двокамерне і складається з шлуночка з щільними м’язовими стінками та передсердя (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 73).