ШЛЬОПО́К, пка, чол., розм.
1. Удар чимсь м’яким, еластичним по чому-небудь.
2. Характерний глухий звук від удару чимсь м’яким, еластичним. Почувся шльопок по голому задику, і дівчинка заплакала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 104).
ШЛЬОПО́К, пка, чол., розм.
1. Удар чимсь м’яким, еластичним по чому-небудь.
2. Характерний глухий звук від удару чимсь м’яким, еластичним. Почувся шльопок по голому задику, і дівчинка заплакала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 104).