ШЛЬО́НДРА, и, жін.
1. зневажл. Неохайна жінка.
2. вульг., лайл. Повія, шлюха. — Я йому покажу… Жінка в полі на снігу, а він у чайній з якоюсь шльондрою… (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 272); З її поведінки, з доброзичливого ставлення до земляків зрозуміли вони, що Тамара не схожа на тих шльондр, які пішли прислуговуватись гітлерівцям (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 94).