ШЛІЦ, а, чол.
1. техн. Поздовжній виступ або паз для з’єднування вала з деталями машини. Вони буквально в рекордні строки освоїли серійне виробництво цілого ряду складних деталей — триступінчастих шестерень, зубчастих втулок з шліцами всередині (Вечірній Київ, 1.ХІІ 1966, 2);
// Проріз під викрутку в головці гвинта.
2. крав. Розріз на спинці чи боках піджака.