ШЛЕ́ЙКА, и, жін.
1. Невелика, легка шлея. За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом, схожим на розсипаний порошок (Петро Панч, II, 1956, 478); Шорка, або нагрудна шлейка, застосовується в легких запряжках.. замість хомута (Конярство, 1957, 181).
2. перев. мн. Лямки для підтримування предметів одягу (штанів, спідниці і т. ін.). Йон поглядав то на купку дівчат, де стояла Гашіца, то на свої крамні шлейки, що.. підтримували темно-зеленого сукна широкі шаровари (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233); Перший до Надійки підійшов низенький, опецькуватий, у довгих штанцях зі шлейками та густим ластовинням біля перенісся хлопчик (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 8); Іван Трохимович часто закліпав очима: таку саму рябу корову пас і він. Та й хлоп’як був ніби з нього списаний — вицвіле волосся на голові, облуплений ніс, штанці на одній шлейці і порепані ноженята (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 297);
// Те саме, що бретельки. Шлейки сорочки.