ШКВИРЯ

ШКВИ́РЯ, і, жін., діал. Снігова буря; хуртовина. У полі така шквиря, що й їхати не можна, не то йти (Словник Грінченка); Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями, хуга засвистить поземкою по .. вкритім ожеледдю степовім океані (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 215);  * Образно. Крякали всюди, її [смерть] вітаючи, галки, ворони та круки, пречорна шквиря птаства (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 388).