ШКВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який є шквалом; із шквалами (у 1 знач.). Шквальний вітер не дув над поверхнею моря, навіть не линув понад водою в шаленому льоті, — він наче скакав галопом по хвилях (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 566); За мисом на сейнер налетів рвучкий шквальний вітер (Літературна Україна, 13.VII 1965, 2); Не старіти тим, хто п’є лазур Небовидів у поході дальньому, Тим. хто дише повівами бур В морі шквальному (Валентин Бичко, Простота, 1963, 47).
2. Сильний, масований (про артилерійський чи кулеметний вогонь). Відходимо від руїн мосту під шквальним вогнем (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 88).