ШКУРОЛУ́П, а, чол., розм., рідко. Те саме, що шкуродер. Дід помічає мене, спочатку дивується, а далі чмихає: — От і пропажа об’явилася! А ми думали, що тебе десь шкуролупи вхопили (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 67); — Просить шкуролуп-лікар п’ятсот лей (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 109); — Дай нам хліба, шкуролупе проклятий! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 443).
ШКУРОЛУП
Тлумачення слова