ШКУ́РКА, и, жін.
1. Зменш. до шкура 1—3, 5. Тепер згадує отець Никон чудовий соболевий комір, пошитий зі шкурки звірка, який трапляється лише вряди-годи (Олесь Донченко, II, 1956, 9); Основним товаром світової хутрової торгівлі у наш час є шкурки норок (Наука і життя, 6, 1973, 44); Хоча на славу вдавалася йому чиньба, але він всім серцем хлібороба ненавидів її, не бруд чинбарні, а золоті та зелені сап’яни полів бачив перед собою, коли готував на торг кольорові шкурки (Михайло Стельмах, II, 1962, 115); На візку сидів хлопець.. сухий, як кістка, обмотана жовтою шкуркою (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 289); Любо тоді глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 191).
▲ Шліфувальна шкурка — папір або тканина з наклеєним на ній абразивним матеріалом, що використовується для зачищання й полірування різних виробів. Виробничі випробування показали, що стійкість проти спрацювання алмазних барабанів і кругів у кілька тисяч разів вище, ніж шліфувальних шкурок (Вечірній Київ, 12.VI 1968, 2).
♦ Не варта шкурка вичинки див. вартий.
2. Те саме, що кірка 1. За одну ніч висохла земля, затягнулися тонісінькою льодовою шкуркою калюжі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 224); На столі з’явився високий глечик з пареним молоком. Зверху на ньому була темна, піджарена шкурка (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 65).
♦ Натягати (натягти) шкурку на кисіль див. натягати 1.