ШКУРАТЯНИЙ

ШКУРАТЯ́НИЙ, а, е, розм. Прикм. до шкурат. Два здоровенних чорних пацюки (а по-галицькому — щури) вскочили вночі до кабінету, почувши, що пахне чимсь шкуратяним (Володимир Самійленко, II, 1958, 292); Великого сміху наробила його довжелезна, завдовжки з аршин шапка, вся із шкуратяних шматків різної масті: білої, сивої, чорної, рудої, червоної… (Минуле українського театру, 1953, 22);
//  Вигот. з шкури (у 2 знач.). Книжки були.. в шкуратяній оправі (Нечуй-Левицький, V, 1966, 381); Шкуратяний фартух, що ковалі На ноги напинають проти іскор, Каве узяв та й почепив на спис, І зараз бучу збив по всім базарі (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 173); В дверях стояла низенька особа, вся зіщулена. Її нахиляла додолу пузата шкуратяна потерта тека (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 252).