ШКУРАТО́К, тка, чол. Зменш. до шкурат. Аж ось повертається з церкви свекор із жінкою, з дітьми, а Палажка як ухопить шкураток та батькові в руки: — Мніть, тату, — каже (Олекса Стороженко, Тв., 1957, 28); Побачивши мішок із зерном, Григір трохи пом’якшав, хоча й не виявив особливого захоплення: — Дали, як украли, куркулі чортові! У них шкуратка на латку не розживешся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 100); * У порівняннях. Руки в нього були в засохлому болоті, як шкураток (Олесь Гончар, III, 1959, 142).
ШКУРАТОК
Тлумачення слова