ШКОЛЯ́РИК, а, чол. Зменш.-пестл. до школяр. Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 36); Маленький школярик, босенький, з підкачаними штанями і з школярською торбинкою через плече, довго не міг приєднатися до гурту (Степан Васильченко, I, 1959, 102); Так удвох і росли вони наввипередки, маленький смуглявий школярик і пружне білокоре деревце (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 18).
ШКОЛЯРИК
Тлумачення слова