ШКОЛЯРКА

ШКОЛЯ́РКА, и, жін. Жіночий рід до школяр. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Борис Грінченко, I, 1963, 356); Макар легенько ліктем штовхнув свого сусіда Якова і, кинувши бровами на нову школярку, тихо промовив: — Яка синиця… що воно таке? (Степан Васильченко, I, 1959, 152); Учителька поклала кожній школярці на парту табель (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 85);  * У порівняннях. Вона все ніби пустувала, підкидала того сухого труску, ніби гралась, наче маленька пустотлива школярка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 242); Окраса оперної сцени — заслужена колоратура республіки [співачка] — як школярка вибігла з-за куліс і перша почала плескати в долоні, коли Манюрка закінчила пісню (Юрій Яновський, I, 1954, 23).