ШКІРИТИ

ШКІРИТИ, рю, риш, недок., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби, пащу, рот і т. ін.): вишкіряти. Вовк хижо шкірив свої ікла (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 189);  * Образно. Михайло пройшов кілька кроків понад берегом і наткнувся на купу каміння. Оглядівся й побачив, що стоїть перед руїнами. Будинки шкірили на нього щербаті роти своїх потрощених стін (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 20).
 Шкірити зуби: а) розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби. За туманом ніхто не помітив, що він [ведмідь] стояв тут-таки за торосом і шкірив зуби, ладний як до втечі, так і до боротьби (Микола Трублаїні, I, 1955, 171); Василько щоразу запускав свою руку в їх кудлату шорстку вовну, і пси шкірили зуби, наче усміхаючись йому (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 46); б) див. зуб.