ШКІРЯНИ́К, а, чол.
1. Робітник шкіряного виробництва; той, хто займається виготовленням шкіри (у 2 знач.). Вже багато тисяч років тому вапно стало постійним гостем у майстернях шкіряників і скловарів, незамінним помічником металургів і гончарів (Таємниці вапна, 1957, 103); Ремісники однієї і тієї ж професії селилися на одній вулиці. Так виникала і її назва. Скажімо, на Кожум’яцькій жили і працювали кожум’яки — шкіряники, кушніри, дубильники, лимарі (Знання та праця, 1, 1972, 15);
// Фахівець шкіряного виробництва. — Модельєри, шкіряники.. обговорять, як найшвидше освоїти випуск продукції з державним Знаком якості (Вечірній Київ, 19.II 1971, 1).
2. розм. Те саме, що дерматолог.