ШКАРАЛУЩА

ШКАРАЛУ́ЩА, рідше ШКАРАЛЮЩА, і, жін., розм. Те саме, що шкаралупа. Від порту йшов солодкий густий дух кавунових шкаралущ (Іван Микитенко, II, 1957, 189); Монастирський двір у піст був засіяний білими шкаралющами [яєць], неначе снігом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 342); Закон! Знов закон! Вони, як черепахи шкаралущею, захищаються тим законом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 204); Для праць літературознавчих, критичних характерна нині широка масштабність, розривання шкаралущі вузьколокального, фактологічного бачення — хуторянщина і вульгарний соціологізм зазнали краху (Літературна Україна, 10.X 1969, 3);  * У порівняннях. Чую, що вся моя вченість злазить з лиця, як стара шкаралюща (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 27).