ШКАПИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що шкапа 1. Серед несказанного ґвалту шкапина врешті надумувалася, витягала хребет, випинала ребра і, ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла чудний візок по курній дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 371); Було це давно. Їхав якось бідний селянин із села в місто. І шкапина була погана — ледве-ледве тягне (Україна сміється, I, 1960, 148); Зупиняється кінь. Понокав Іван: — Що, вже їхати лінь? — Смикнув за вудила, пришпорив шкапину… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 149).
ШКАПИНА
Тлумачення слова