ШЕРСТИ́НА, и, жін., розм.
1. Окрема волосина шерсті (у 1—2 знач.).
♦ Ні шерстини — ніякої худоби (у 1 знач.), жодної худобини. — За чумаком добре жити, За чумаком 6 що їсти, є що й пити.. Нічим борщу посолити. На оборі ні шерстини (Українські народні ліричні пісні, 1958, 526).
2. рідко. Шерстяна тканина чи виріб з неї. — Я так і знав, що тебе тягне до міста, до того бруду, до тої духоти, до шматок, латок, шерстини, кожушини! Тьфу, Ґаво, стидайся! (Іван Франко, III, 1950, 21).