ШЕРШАВИЙ

ШЕРША́ВИЙ, а, е. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шорсткий. Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49); Листа написано на шістнадцяти сторінках жовтого шершавого паперу (Юрій Яновський, II, 1958, 87); Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (Михайло Стельмах, II, 1962, 262); Під шершавим листям у вусатій кожурі, мов у гніздечку, жовтіють горіхи (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 127);
//  Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, холоду, води і т. ін. (про шкіру та частини тіла). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (Олесь Гончар, III, 1959, 137);
//  Твердий, грубий, колючий на дотик, який подразнює шкіру при дотику. Розтираючи шершавим рушником потилицю, він весело й шумливо привітав стареньку Макарівну, що вносила у кімнату молоко і хліб (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 85); В Давида є рідня у селі, але не така, щоб і вночі можна було до когось постукати у віконце, погомоніти, пожалітись або просто заснути на шершавому свіжому рядні, прикрившись якоюсь кожушанкою чи свитиною (Михайло Стельмах, I, 1962, 138); Закурений, в окулярах від пилу, він рвучко пхає в зуби ненажерливої машини шершаву колючц пшеницю (Олесь Донченко, I, 1956, 82);
//  Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.). Рука його злегенька посунулась по закутаному тілі, намацала лікоть, плече… і раптом наткнулась на шершаву колючу бороду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241).