ШЕРХЛИЙ

ШЕ́РХЛИЙ, а, е. Те саме, що шорсткий 1. Важко встав [Лобода] з сідла, поводи віддав джурі і до води попростував по шерхлому піску коси (Іван Ле, Наливайко, 1957, 367); Навколо шерхлий сніг стає Від вибухів рудим (Микола Бажан, I, 1946, 129); Срібну павутину місяць поснував серед трав осінніх, серед шерхлих трав… (Ростислав Братунь, Вересень, 1949, 26); На пагорбках в березовому гайку бавився вітер шерхлим золотим листям (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 72); Шию потемнілу обвили Старечі руки, шерхлі та зів’ялі (Максим Рильський, Мости, 1948, 85); Солоний присмак сліз опік його шерхлі уста (Михайло Стельмах, I, 1962, 5).